ЯК ПЕРЕСТАТИ ЛАЯТИ І ВИЧИТУВАТИ СЕБЕ ЗА КОЖНУ ПОМИЛКУ? | ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
ЯК ПЕРЕСТАТИ ЛАЯТИ І ВИЧИТУВАТИ СЕБЕ ЗА КОЖНУ ПОМИЛКУ?
У дитинстві ми бачимо реакцію старших на наші помилки - батьків, учителів та інших авторитетних дорослих.
Якщо за помилки карають, лають, дорікають, у нас формується переконання: "Помилятися - погано". А через сором або провину, які ми при цьому відчуваємо, ми починаємо вважати себе дурними, неповноцінними, "поганими".
Ми виростаємо, але голос критика всередині залишається - і продовжує лаяти за промахи тими ж словами. Нам, як і раніше, боляче зустрічатися з критикою інших людей, і, щоб уникнути неприємних переживань, ми лаємо себе самі: "Краще це зроблю я, ніж почую від когось іще". Однак ми все одно почуваємося погано. Та й від помилок це не вберігає.
Що може допомогти?
Розуміння, що помиляються взагалі всі - навіть найкрутіші та найдосвідченіші. Така вже в людей природа, і в цьому сенсі ми всі однакові.
Усвідомлення, що помилка не характеризує вас як людину. Вона показує, які дії не приводять до бажаного результату.
Погляд на помилку не як на провал, а як на можливість розвитку. Наприклад, ви не перевірили дані, які використовували для звіту, і результат вийшов неправильним. Якщо ви врахуєте це в майбутньому, то завжди будете уточнювати інформацію, і звіти будуть точними та якісними. Запитайте себе: "Що наступного разу я робитиму по-іншому?"
Маленька вправа. Уявіть, що ваш близький друг, до якого ви тепло ставитеся, у чомусь помилився. Що б ви сказали йому? Якими словами підтримали б і втішили? Згадуйте ці слова в моменти власних помилок - і говоріть їх собі.
Приєднатися Практична психологія
